Ось і завершується ця цікава і неймовірна
сторінка математики.
та ще більше захопились математикою.
Я тільки й знаю, що
знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки -
І бачу, що нічого я не знаю.
Коли у небуття і ймення наше
кане,
Не згасне сонечко у небі
полум̕ яне.
Нас не було, та світ не був
від того гірший,
Він не погіршає й тоді, як
нас не стане.
Хоч я не шліфував покірності
перлину
І тягаря гріхів з плечей
своїх не скину,
Все ж не пускаюся я берега
надії,
Бо тільки істину я визнаю
єдину.
Омар Хайям
Комментариев нет:
Отправить комментарий